Орфографічний словник української мови. 2005.
пануючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до панувати … Український тлумачний словник
пануючий — [пану/йучией] м. (на) чому / ч ім, мн. ч і … Орфоепічний словник української мови